Кожна Ганна по-своєму гарна...

Кожна Ганна по-своєму гарна,
Кожний Гнат-молодець – в особливий взiрець,
Жодний вiк не уникне кохання... Кохання
Не зведе навiть смерть нанiвець.

Про кохання я знаю не з чутки.
У надхмарну злiтав височiнь-далечiнь,
Били бубни в душi, золотi грали дудки,
А тепер залишився нi з чим...

Красно дякую тiй, що зi мною
Разом йшла через роки життєвим шляхом,
Що для мене була й вiчно буде земною
Свiтлом-зiронькою, маяком.

I на кого тепер нарiкати?
Доля кинула жереб -- i cушить журба.
Але, поки живий, не втомлюсь виглядати,
Чи розквiтне засохла верба.

Бо i я ще не вмер для кохання,
Ще не згасла душа i нпдiя живе...
Хтось уперше кохає, а дехто – востаннє,
Серце ласку, як в юностi, зве...