На землю.. На землю летіти! Вмирати!

Від зграї зірвавшись відсталою птицею,
в розривах туману кричала, кружилася,
все ближче, і ближче надія на те,
що зможеш пробачити,
що через сто
зневірених зим
ми зустрінемось десь…

…Та де ж ти, тепер - неможливо знайти!

- У кригах…

- Вмираю…

- А ти, милий…

- Ти?!