Та ні, не боюся

Не жалею…
С. А. Есенин

Хоч жити люблю все сильніше,
а смерті…
Та ні…
Не боюся –
самого себе в собі - тішу...

Напевно, помру.
Та й, нехай.

І вже ні про що не шкодую
не плачу...
Так...
Трішечки злюся –
життя все триває,
триває,
і я
вередую...

То ж, швидше помру.
Та й, нехай...

І смерті не кличу…
І бачу –
душі уселенське – в раздрай,
а час мій, все швидше та швидше.

Держіть!

Помираю!

...І, хай!!!