Ой, весно, весно

На грудях галявинки,
рваною ранкою –
проталинка.

Бризкає в очі
сяянням світу –
страз первоцвіту.

А на тих, що трепечуть,
на пелюстках,
до ранку –
відблиск
світанку.

І з рос замерзлих,
скупа
сльоза.

А за лісом...
За лісом!!!

Тріпоче…

Весіння роза вітрів –
гроза.