за десять снів від тебе...

/за десять снів від тебе/

Бачиш, діва-жовта осінь заплітає у волосся
Зірки-листя і прикраси, та дарує сміх мені?
Збережу той подарунок, щоб усе колись збулося,
Щоб весною вже здалося, що до тебе десять снів.

Моя рідна, сіроока, в світле сонячне обличчя
Лише дай я поцілую, захищу від забуття.
Поміж нами десять кроків, довших, аніж півсторіччя.
Тільки явні протиріччя перекреслюють життя.