ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТ

(Дніпропетровський суржик)

***
Я душею – по самі вінця,
Від маківки і до п`ят,
Є нащадком українця,….
Український «експонат».

Хто історію вивчає,
Від давенних від часів,
Досконально мабуть знає,
Я – нащадок козаків!

Що і як траплялось в полі?
Щось у крові, недарма,
Залишилось від монголів
Триста річного ярма.

Чомусь дуже люблю коней,
Свіжий вітер гріє кров,
Шабля проситься в долоні,
В казані – бараній плов.

А, то хитрість й спокусу
Помічати зненацька став,
Мабуть пращур від Іісуса
Йшов крізь Катеринослав.

Бо, як довго я – в оселі,
У мені – сидить Єврей,
Бо, не тільки ж у пустелі
Мандрівник був Мойсей.

То, так тягне спозаранку,
Що шукаю «п`ятий кут»,
Полювання,… чи рибалка.
Може, пращур мій – якут?

То, у снах – засмаглі люди,
На мені – якийсь халат,
По пісках пливуть верблюди.
Може, пращур – азіат?

Я від цього не в відчаї,
В моїй крові – суміш зміст.
Я – самісінький , звичайний
Ін-тер-на-ці-о-на-ліст!