Що се там спалахнуло осяйним

Що се там спалахнуло осяйною, В ЗІР, позолотою.
…Там, поміж крон.
Се гул листя, що зараз, У ЧАС, відлітає в минуле...
Сяє тихе бузкове, привіллям, У СОН...
Се повітря осіннє, наповнене пріллю вечірнім і смутком сумним неповторним...
У ніколи се все, все у наше з тобою сліпуче,зіркате …
НІКОЛИ!