СОЛОДКЕ ЖИТТЯ

(Дніпропетровський суржик)

В профсоюзі, хто не знає,-
Місця кращого немає.
Коля гарно там живе.
Держить трьох жінок під боком.
Можна так робить сто років.
І, чимало грошей є.
В кабінеті, як в палаці,
Цілий день проводить в праці,
Пише, чи дзвонить,
Тре потилицю, як треба,
Та весь час взира на небо,
А, коли, і спить.
Сьомий рік, як кіт у маслі,
Заправля трудящим басні,
Цей портфель трима.
Хто забрати схоче – зразу
Же розтягне собі м”язи.
Вирвати – дарма.
Найприваблива посада:
Жінки і з переду, і з заду
Роблять перманент,
Очі фарблять, і помадой
Мажуть надо де й не надо,
Йдучи в кабінет.
Після бесід, так буває,
Його жінки розпаляють
Вільністю манєр,
Що, ганчіркою піт втирая,
Він на п”ять хвилин вмикає
Кондиціонер.
Розправля, як коршун крила,
Кров тече гаряча в жилах,
Рідка, не густа.
Їх усіх з”їда очима,
Забува, що за плечима –
Без п”яти півста.
Як про це він забалакав,
Дід Полінський аж заплакав:-
Це - прекрасна мить.
Коля, дай портфель, хоч трохи,
Дідусю на пару років,
Щоб отак пожить.
А, за це тоді я мушу,
Всю в діла покласти душу
З ранку до ночі.
Тільки, прошу, у неділю
Залиши мені, для діла,
Сейфові ключі.
Але, годі. Це – все жарти.
Ображатися не варто.
Ти завжди – в ділах.
Я вітаю тебе дуже
З ювілеєм твоїм, друже,
Та бажаю благ.
Хай частить тобі і далі,
І рядами хай медалі
Закривають грудь.
Та, згадай стареньку байку:
«Профспілкову балалайку».
Друзів не забудь.