Дитинство

Я блукала в саду моїх мрій
Трави пахли, і бджоли гули
Журавлі через вирій надій
Мою долю із неба несли.

Зачекайте, журавлики милі
Поверніться у юності пору
Де шавлії коси сині
Гойдались то вниз, то вгору.

А гуси на лузі паслись,
То лебеді щастя казкові,
Пірнали, в ставочку купались,
Смішними були у розмові.

І світ усміхався ласкаво
Привітно вітались гаї.
А доля була не лукава,
Всміхалися й очі мої.

Надвечір циганськеє сонце,
Таке величезне і жовтогаряче,
Як в казку чарівне віконце,
Так тішило серце маленьке, дитяче.

За вушками ягідки-вишні -
Найкращі прикраси дівочі!
А в косах ромашечки пишні
Тичинкою з лілій мальовані очі.

Уста червоніли шовковиці соком
Засмага була як на морі, чи краще!
Дитинство летіло так рік за роком,
А жити ставало по-трошечку важче.

І часто в задумі голівка схилялась,
І личко ставало похмурим, як нічка
Я ніби нічого і не боялась
Та сльози вкривали мої ніжні вічка.

А що там попереду, як все складеться?
Не зналось, гадалось лиш, мріялось
І тільки у пам’яті все ж не минеться,
Добро, що людьми в душі сіялось.

Хай зійдуть троянди, волошки і жито
Колосяться в полі пшениця, ячмінь.
І праця з дитинства людині привита
Навіки поборе неробство і лінь.