Тепле літо бігло по стежині

Тепле літо бігло по стежині,
Соняхами сяяли поля
Із очей волошки, сині-сині,
розливались, мов безкраїї моря.

Ластівки мрійливо грали в небі,
І спускались у ставок крилом
Дріботів ледь чутний водний шепіт
Поринаючи під човник із веслом.

День змінила ніч, і вийшли зорі
Тихі, ясні зорі, наче чари
Заблукав між ними місяць в зморі,
Заховався відпочить за хмари.

Линув аромат духмяний:
Квітів, чебрецю і спориша.
Ти гуляв по саду, наче п’яний.
Зачарована була твоя душа.

Що то за дівчина ясноока
Полонила серце юнака?
Ніжна, гарна, мила, не висока.
А душа, душа в неї яка?!

Мабуть та душа, мов цвіт калини,
Що весну свою в коханні зустріча,
Оповита сумом тополиним,
Ясна, зігріваюча свіча.

В ній безмежне море мрій дитячих -
Полетіть у небо, наче птах.
Щоб знайти любов свою гарячу,
І побачить щастя у очах.

І хоч світ – то не казка дитяча,
Все ж ти вір в своє диво, людино!
Хай надія запалює серце гаряче!
І дарує любов тобі вічну, єдину!

21/08/12р - 1/10/12р